Книга Славянская мечта - Артем Шампанский

– Попрошу вас не указувати суду, що треба робити, – сухо ответил председательствующий, однако странный факт с ночным курильщиком у него тоже вызвал подозрение, вызвав желание задать вопрос к капитану милиции, – ви це як поясните?[69]

Капитан Преслуцкий, строго глянув на Косовского, резко ответил:

– Нічого дивного тут нема! Його затримали п'яним, ось він і викручується. Що до свідка? Пропоную визвати саме того інспектора, який здійснив затримання. Думаю, він нам все пояснить![70]

– Згоден, – согласился Хомяк. – Оголошується перерва на годину для виклику головного свідка по справі.[71]

Этот час Косовский провел в тягостных раздумьях: «Судья настроен явно не в мою сторону. Здесь бурым переть нельзя! Нужно срочно что-то придумать! Здесь нужна хитрая тактика. На жалость пробить его, что ли? Нет. Этих жалостью не возьмешь. Нужно искать другой подход. Может, юмором его взять?»

Тем временем возле зала заседаний появился инспектор дорожного движения, составлявший протокол накануне. Сухое приглашение секретаря – и обвиняемый по делу об управлении транспортным средством в нетрезвом виде гражданин Косовский вновь предстал перед глазами судьи.

Длинный рассказ инспектора ничего нового не внес. Сотрудник ГАИ казался слегка испуганным – сказывалась боязнь, присущая подчиненным, ляпнуть лишнего в присутствии начальника. Он поведал присутствующим историю о патрулирующем улицы ночного города милицейском экипаже, вовремя заметившем отъезжающий от пивного паба подозрительный автомобиль, который было решено остановить и проверить водителя на трезвость. Далее десятиминутное пререкание между сторонами, наркодиспансер, протокол, свидетель. Ситуация складывалась явно не в пользу Ростислава, которому все же предоставили слово для защиты. Такого вдохновения Ростислав не ощущал давно:

– Ваша честь! Перш за все хочу зазначити, що я нікого не хочу пошити у дурні! Особливо працівників ДАІ, особисто я вважаю їх мужніми людьми, які чесно виконують свою роботу![72]

Фраза вызвала улыбку у судьи и заставила удивленно вскинуть брови капитана. Свою речь Ростислав сопровождал такой активной жестикуляцией, словно пытался спародировать регулировщика на перекрестке.

– Але склалась така кумедна ситуація, в якій саме я виглядаю не найкращим чином! Як я розумію. Уявіть собі, що я просто находився в гостях, машина припаркована на вулиці, бо в дворі місця немає. І раптом спрацювала сигналізація! «Може, зламані дверцята», – подумав я. «Може, вибито скло, може, злодії знімають колеса?» Я миттєво вибіг на вулицю і підбіг до машини. Обдивився. Нібито все нормально. Вирішив обдивитись всередині. Відкрив авто і сів за кермо, перевіряючи пошкодження. Завів двигун про всяк випадок. Саме в цей момент з'явились працівники ДАІ, які відразу попросили мене надати документи! Я надав. Запропонували пройти медичний огляд! Я погодився. Хоча не розумію, навіщо? Я не заперечував, що трохи випив. Тільки коли почали складати протокол, я догадався, що відбулось! Я став заручником дурацької ситуації, жертвою неймовірних обставин! В міліціонерів склалось враження, нібито я намагався їхати. Я не намагався їхати! Я просто сидів у машині. Але як це довести тепер, не знаю.[73]

– Та ні! Що він нам таке розповідає? – возмущенно заявил начальник городского ГАИ. – Давайте так, назвіть мені номер телефону той людини, в якій ви були в гостях. Я зателефоную, перевірю адресу і ваше алібі.[74]

Такого оборота Ростислав не ожидал, предупредить кого-то из друзей он не догадался.

– Розумієте… я одружений, а господиня, в якої я був у гостях, заміжня. Я ніколи не скажу її ім'я і номер телефону![75]

После этих слов Ростислав гордо поднял голову, как коммунист перед расстрелом в советских фильмах.

– Я так і знав! Він бреше! С першого до останнього слова бреше![76]– возмущенно выкрикнул капитан.

Однако его крики уже не имели значения, судья проникся симпатией к этой «невинной жертве обстоятельств» и решил сильно не наказывать незадачливого любовника:

– Добре. Ваші свідчення співпадають з вашим поясненням в протоколі. Часто-густо порушники при затриманні пишуть одне, а на суді, коли вже протрезвіють, кажуть зовсім інше. Будемо вважати, що я Вам повірив. Якщо ви дійсно полюбляєте їздити на підпитку, то все одно колись попадетесь. Сплатіть мінімальний штраф та йдіть з миром.[77]

Довольный Косовский покинул здание суда. Слегка гудела голова – организм требовал опохмелиться. Ростислав решил не затягивать с процедурой вывода организма из посталкогольного синдрома с привлечением к процессу Самосвалова, а заодно и встретиться с претендентом на роль ведущего грядущей презентации. Совершив два звонка, идейный вдохновитель отправился в «Сахарницу».